Юрий Самсыка

С чем не могу смириться - это равнодушие!


Українське правосуддя - узаконена злочинність.


Шановні українці!

Якщо хтось із вас втратив своє майно за рішенням суду першої інстанції, то не сподівайтесь, що ви зможете його повернути, звернувшись до вищестоящих інстанцій. Нічого у вас не вийде! Навіть, якщо «Справа» буде «шитою білими нитками»... якщо це буде відвертим рейдерським захопленням, або звичайним шахрайством. Українське законодавство, та система так званого правосуддя, вам не дозволять повернути порушене право. І це є нашою дійсністю... і ми вимушені з цим жити.

А втім, не стану говорити про всю українську судову систему, бо не з усіма судами України я мав справу. Але ж у місті Запоріжжі, це саме так і є. І це я знаю точно.

Мало того, навіть, якщо вам пощастить, і ви, після багаторічної тяганини, все ж таки, повернете собі порушене право на свою власність, то самої власності ви вже ніколи не побачите. Не вірите? Тож приїздіть до міста Запоріжжя і спитайте про це у суддів Жовтневого районного суду – Беклєміщєва О.В., Скользневої Н.Г. та Фєдченко І.М. Спитайте у суддів апеляційного суду Запорізької області – Давискіби Н.Ф. та інших.

Сподіваюсь, вони вам все популярно розкажуть. А втім... ні. Не розкажуть. Бо це є їхнім маленьким професійним секретом.

 

В дійсності, схем, за якими ви ніколи більше не отримаєте своє майно, багато. Це може бути вторгнення в електронний «єдиний реєстр власності», що теж має місце в Україні. Можуть бути шахрайські маніпуляції з установчими документами, тощо. Я ж можу розповісти лише про одну із таких схем, бо сам безпосередньо стикнувся з нею.

 

Так от, припустимо, що хтось вирішив заволодіти вашою власністю, і він подав до суду позов про те, що приміщення, яким ви володієте, в дійсності має належати не вам, а йому. Не має значення законність обгрунтування цього позову. Воно може бути самим незграбним і не професійним, та таким, що суперечить Українському Законодавству. Головне, щоб суддя, який буде розглядати цей позов, був на стороні позивача. А це, як ви розумієте – «діло техніки».

Скажете – суддю можна буде притягти до відповідальності? Не смішіть людей! Хто ж його притягне? Він же «недоторканий»! А ще, він може мати статус пожиттєвого права на суддівську практику. Тоді він взагалі – недосяжний. Та, насамперед, не варто забувати про те, що наша країна - серед лідерів у світі по корупції, і цей суддя може мати потужну «кришу» в стінах Верховної Ради. Тож, навіть не припускайте, що суддю ви зможете «поставити на місце».

   

Так от, суд першої інстанції, упереджено, прийме рішення, яким задовольнить цей позов.

Звичайно, ви підете до апеляційного суду. Він вам відмовить, та залишить в силі рішення місцевого суду... бо суддя, який відібрав у вас приміщення, піде й «домовиться» там про це зі своїми колегами. Якщо ж ви впевнені у своїй правоті та маєте гроші на подальшу тяганину, то наступним вашим кроком буде – подача касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду. (Раніше можна було звертатись до Верховного Суду України, що я особисто й робив).

Зараз же, з легкої руки наших обранців, пересічним громадянам до Верховного Суду звернутись не дуже виходить, бо на шляху до нього, як бастіон, стоїть насмерть, саме Спеціалізований суд, який і створено мабуть для того, щоб не допускати скарги громадян до найвищої судової інстанції. Сам же він «охороняє» Верховний Суд від небажаного перевантаження, та не дуже переймається проблемами принижених людей, для яких ці звернення є останньою надією на справедливість. Так от, він, частіше всього - «відфутболює» їх касаційні скарги.

Та, іноді, бува й таке, що він їх розглядає.

Так от, давайте сподіватись на краще. Припустіть, що ваша касаційна скарга розглянута, і – на вашу користь. Вищий Спеціалізований суд, раптом угледів несправедливість і вирішив, що ваше приміщення було у вас відібране – незаконно! Ви, мабуть, подумаєте, що виграли суд, і тепер повернете собі втрачене приміщення? Та ця радість буде передчасною!

Поперше, вашу справу може бути відіслано до суду першої інстанції на новий розгляд. Тобто, все почнеться спочатку. Але, в кращому випадку, може бути прийнято і нове рішення, яким буде скасовано рішення суду, який відібрав у вас приміщення. Та це ще не говоить про те, що ви з цим рішенням підете й повернете собі втрачену власність. Не вірите? Тоді, отримайте «відро холодної води».

 

Так от, як тільки апеляційний суд вам відмовив у задоволенні апеляційної скарги, рішення першої інстанції, автоматично набрало чинності. І поки ви писали скаргу до касаційної інстанції, відібране у вас приміщення, на законних підставах, змінило власника. Його фіктивно продали комусь із членів сім*ї того, хто у вас його відібрав. Сім*я – одна, але власник уже інший. Отже, отримати своє приміщення назад, ви вже не зможете. Для цього вам необхідно буде подавати позов до того власника, який зараз ним офіційно володіє. 

 

І от припустимо, що подавши позов, ви, на свою радість, виграли цей суд.

Але ж, ваші опоненти теж мають право звертатись до апеляційного суду?

І вони обов*язково скористуються цим правом! Вони подадуть апеляцію, та скасують рішення, яким було вам повернуто приміщення. І знову ви будете змушені йти до касаційної інстанції. І немає ніяких гарантій, що ваша скарга, цього разу теж буде розглянута! Але якщо й буде розглянута... та - на вашу користь, то де гарантія, що ваше приміщення знову не змінило власника, після винесення постанови апеляційним судом? Цього разу ним може стати дружина... мати, син, дочка, тощо. І це може бути нескінченно. До тих пір, поки у вас не закінчаться нерви, гроші, або надія.

А ще, на протязі розгляду справи, ваші опоненти можуть не з*являтись до суду. А, з*явившись, можуть клопотати про перенесення слухання на інший день, з якихось там «поважних» причин. І в сукупності, на цю тяганину будуть витрачені не роки, а - десятиліття.

Бува таке, що люди й не доживають до «моменту Істини», і помирають... так і не відчувши справедливості.

 

Я, наприклад, борюсь за справедливість уже шістнадцять років, по одній і тій же справі... за одне і те ж приміщення. Маю навіть на руках рішення суду, яке набрало законної сили, про повернення мені цієї власності. Тричі одержував перемогу в касаційній інстанції. Але приміщенням своїм так і не володію. Воно постійно змінює власників... змінює, (за допомогою суддів) свій статус, та змінює незначні параметри. Наприклад, змінення загальної площі на двадцять квадратних сантиметрів, зобов*язує до ідентифікації приміщення. А це можливо лише, призначивши експертизу, яка коштує більше чотирьох тисяч гривень.

А скільки разів було сплачено державне мито... яке вже не таке й доступне, яким було на початку розгляду моєї справи? Але я не спиняюсь, бо ця справа для мене вже стала «справою честі». І я, за Божої допомоги, буду йти до кінця... яким би він не був.

 

А ви, шановні українці, замисліться – чи готові ви, у законний спосіб, відстоювати свою втрачену власність? Вистачить у вас нервів, грошей та енергії? Якщо вважаєте, що за любих обставин, будете йти до кінця, я побажаю вам успіху...

І, щоб ніхто не побачив, тихесенько перехрестю вас... на початку вашої битви зі страшною гідрою - злочинною системою правосуддя. Та прошу - не забувайте про мою розповідь. Пам*ятайте - мені особисто випало стикнутися з суддівською машиною, та переконатись, що українське правосуддя – це узаконена злочинність, яку підтримує українське законодавство. Тож, хай вас Бог береже й допомагає вам!

    

*     *     *

 

Сьогодні в телевізорі ходить багато балачок про необхідність проведення судової реформи. Пропонується зробити призначення суддів шляхом виборів. А деякі, найбільш палкі депутати вимагають повного перезавантаження суддівського апарату.

Я б рекомендував не вірити в щирість таких заяв.

По перше, де набрати таку кількість професійних суддів, щоб замінити ними тих, кого пропонується звільнити? А по друге, обрання суддів на виборах, це звичайнісінький блеф! Тож ці заяви не несуть в собі ніякого сенсу. Все, для чого вони робляться, може бути лише зверненням обранців до суддів, через волання про «допомогу». Звичайно – матеріальну. Депутати просто нагадують нашим суддям, щоб ті не забували, від кого вони залежать. І зараз прийшов час підтримати матеріально своїх «благодійників». Звідки судді візьмуть ті гроші, їх не хвилює – «зароблять». А «заробити» вони їх зможуть, лише допомагаючи у рейдерських захопленнях та, відбираючи у нас права на нашу власність.

 

По великому ж рахунку, «Українське правосуддя», це система репресійного узаконеного впливу на громадян. Це інструмент в руках злочинців, серед яких не рідко – представники верхніх ешелонів влади. Варто тільки згадати про переслідування автомайданівців та арешти й засудження політиків, які «не вписались» в загальну злочинну систему влади. (Я вже не згадую про суддівське беззаконня, по відношенню до пересічних громадян). Тож, варто тільки згадати це… і зразу ж виникає ціла низка питань. А в результаті, виникає чітка уява про те, що ніякі судові реформи, якщо вони й будуть започатковані, не змінять саму систему судочинства в Україні. Причина? Причина в тому, що це не вигідно, в першу чергу, нашим законодавцям, і в другу – самим суддям.

 

Але, «хіба все так безнадійно?», спитаєте ви. Ні. Вихід є, і він лежить на поверхні. Просто, його не хочуть помічати наші законодавці. Знову ж таки – бо це їм не вигідно.

 

Вихід полягає в тому, щоб зробити суди абсолютно незалежними від влади. Тобто, від парламенту, уряду та президента. Також, він полягає в тому, щоб законодавчо було визначено міру відповідальності суддів за, так звані, «помилкові» рішення. Якщо суддя приймає такі рішення, (які потім скасовуються вищестоящими інстанціями), то він має, беззаперечно і не зволікаючи, відшкодовувати моральні та матеріальні збитки тим громадянам, чиї права він порушив своїми рішеннями. А в разі, якщо суддя приймає «помилкове» рішення, в результаті якого настає смерть громадянина, то і взагалі, такий суддя має нести кримінальну відповідальність, згідно Українського кримінального Законодавства.

 

Щось мені підказує, що саме такі зміни в системі правосуддя, призведуть до того, що більше ніде і ніколи в Україні не буде таких «беклєміщевських» та «скользнєвських» рішень, що приводять людей до зубожіння та, не рідко, до повного відчаю й зневіри.

 

Щасти вам, дорогі українці. Зберігайте пильність, та не дуже довіряйте нашим обранцям. Пам*ятайте, що всі вони є маленькими гвинтиками існуючої системи беззаконня в Україні. А точніше, саме вони і є її «двигуном».

Тож, перед тим, як в майбутньому приймати рішення про підтримку того чи іншого кандидата на виборах, згадайте прочитане... зважте, та – не помиляйтесь. Від цього буде залежати не тільки ваша доля, а й доля всієї країни.


Открыть | Комментариев 17



Метки

Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Содержание страницы

Интересы

ОБОЗ.ua